ШАЛІ́ВКА, и, жін., буд.
1. збірн. Тонкі дошки (завтовшки 1 дюйм), перев. вживані на обшивку стін, стелі, покриття дахів і т. ін. Теслі збивали із шалівки похватні тапчани (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 50);
// Обшивка з таких дощок. Порожня, до шалівки обідрана зала колишньої монопольки, вікна, навхрест позабивані дошками.. — все це справило на Рідкодуба не досить приємне враження (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 160).
2. Кожна з таких тонких дощок. Мазурські, русинські та словацькі села ще примітивної архітектури.. Покрівля на хатах в драниць або з шалівок темна, аж чорна (Нечуй-Левицький, II, 1956, 400); Дід переїхав жити в Домчину хату, навіть тина їй заготовив з своїх шалівок (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 70).