ШАЛЕ́НІСТЬ, ності, жін.
1. Стан за значенням шалений 1; несамовитість, нестямність. В нападі шаленості вихопив [Марусяк] з-за ременя пістоль і гевкнув [вистрілив] із нього у бук (Гнат Хоткевич, II, 1966, 111).
2. Те саме, що шаленство 2—4. Гарматне ревище, що, здається, на деякий час трохи ущухло, знову забушувало з попередньою шаленістю (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 344); Б’є шалено гармата ворожа, І, як видно, вона не одна… Вгамувать би шаленість ту можна, Та вв’язківців нема серед нас (Григорій Бойко, Про 17 літ, 1958, 33); Іван вже перестрибнув через пліт і така ухопила його шаленість, що бив би Максима ще (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 229); В Сивоокові прокинувся Родимів сприт, поєднаний з дідовою шаленістю (Павло Загребельний, Диво, 1968, 120); Щезла свідомість. Повна нестяма. Шаленість (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 134).