ШАЛАПУ́ТНИЙ, а, е, розм. Легковажний, непутящий. Днів не більш як через п’ять, Шалапутний трохи, Прилетів на шахту зять — Чоловік Я вдохи (Степан Олійник, Карась.., 1961, 19); Самотній чабан з далекого берега, схилившись на гирлигу, дививсь, як шалапутна ота дівчина море перебродить (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 225);
// Те саме, що пустотливий 1. Як вона зраділа, побачивши його! Такий шалапутний! Ніс зовсім обліз, на ногах вже курчата, плечі й спина від сонця аж чорні, труси всі визеленив, мабуть, борюкався з Пилипом (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 274).
ШАЛАПУТНИЙ
Тлумачення слова