ШАФА́Р, я, чол., заст.
1. Збирач податків. Потяглися через Віслу вершники й піші.. Помалу всмоктував їх вузький міст, біля якого міський шафар правив мостовий податок із проїжджих і перехожих (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 6).
2. діал. Старший лакей; дворецький;
// Ключник, економ.