ШАБЕЛЬТА́С, а, чол., військ., заст. Ремінь, на якому носили шаблю; портупея. Мало не обірвавши на собі шабельтас, Пампушка був кинувся до незнайомого, щоб цюкнути його шаблею (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 36).
ШАБЕЛЬТАС
Тлумачення слова