ШАБЕ́ЛЬНИК, а, чол., спец. Той, хто виробляє шаблі. Зачувши про князів об’їзд, виповзали з подільських ярів і ставали на кручі мовчазні кожум’яки, лукавоокі гончарі, ковалі заліза й міді, шабельники (Павло Загребельний, Диво, 1968, 559).
ШАБЕЛЬНИК
Тлумачення слова