ШАБАТУ́РКА, и, жін., діал.
1. Зменш. до шабатура. [Іван:] Ось ще й галстук.. І сорочка. (Дістає з маленького пакунка). Шовкова, і черевики нові. (Виймає з шабатурки) (Іван Микитенко, I, 1957, 437); Сів [парубок] край столу, добридень оддав. Шабатурку одкрив да й малює (Юрій Яновський, I, 1954, 19).
♦ Зсохнутися (зсохтися, висохти і т. ін.) на шабатурку — дуже схуднути. Маланка чорна, зсохлась уся на шабатурку (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 32).
2. Палітурка.