СГРАФІ́ТО, невідм., сер.
1. Спосіб двоколірної декоративної обробки керамічних виробів вискоблюванням у певних місцях кольорового лицювального шару, яким спочатку була вкрита поверхня виробу. Київський державний художній інститут почав виховувати кадри художників-монументалістів. Вони вивчають техніку мозаіки, фрески, сграфіто (Мистецтво, 4, 1966, 3);
// Спосіб декоративного оздоблення стін продряпуванням шарів штукатурки.
2. Художній твір, виконаний таким способом. Красиве кольорове сграфіто зробили художники.. в актовому залі школи (Вечірній Київ, 3.III 1967, 2).