СФЕРИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до сфера 1, 2. За сучасними даними земна куля має сферичну будову (Вечірній Київ, 30.XI 1967, 2); Було таке враження, що все небо, всю його невагому, сферичну голубінь тримають на собі оті гірські вершини (Олесь Гончар, I, 1954, 157);
// Який має форму сфери; кулястий. Сферичне дзеркало являє собою старанно відполіровану поверхню кильового сегмента (Курс фізики, III, 1956, 270); Сферичний аеростат; Сферична лінза; Сферичний кухоль.
2. мат. Розташований на сфері (у 1 знач.). Сферичний трикутник;
// Який займається вивченням геометричних фігур, розташованих на сфері. Сферична геометрія; Сферична тригонометрія.
▲ Сферична астрономія — розділ астрономії, в якому вивчаються положення та видимі рухи світил на небесній сфері.