СЕ́РПИК, а, чол. Зменш.-пестл. до серп. Тьмяно світив, уже схиляючись до заходу, тонкий серпик молодика (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 282); Тепер Агапіт часто гнівався. Серпики блідості появлялися в нього коло ніздрів (Павло Загребельний, Диво, 1968, 475).
СЕРПИК
Тлумачення слова