СЕРМ’Я́ГА, и, жін., заст. Семиряга. Свита із серм’яги; Вона хутенько накинула серм’ягу, зав’язала хустку і вийшла з хати (Леся Українка, III, 1952, 554); Видно, хлопець уже знався з відвагою. Правда, плечі покриті серм’ягою (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 236).
СЕРМ’ЯГА
Тлумачення слова