СЕРЕДО́ВИЙ, ова, ове.
1. розм. Який є, міститься в середині чого-небудь; внутрішній.
Середове сало — здір. Коли надворі хурделить, люди не дуже квапляться до млина. На такий день всяк має в запасі мірку муки, може вчинити з неї пиріжки з горохом, млинці на середовому салі або що інше (Василь Земляк, Гнівний Страті он, 1960, 163); Середовий ключ — ключ до замків, вмонтованих у середину дверей, до внутрішніх засувів тощо. До сієї комори треба середовий ключ, бо вона запирається з середини (Словник Грінченка).
2. Вигот. із середньої частини чого-небудь. Супрун без торгу купив половину добрячого середового слупця (Михайло Стельмах, II, 1962, 114).
3. рідко. Те саме, що середній 1, 2.