СЕРЕДОХРЕ́СТЯ, я, сер.
1. Два бруски, дві планки і т. ін., з’єднані навхрест. Сновигали [прикажчики] попідвіконню і стукали в середохрестя рам окоренками нагайок (Михайло Стельмах, I, 1962, 186).
2. діал. Роздоріжжя.
3. церк. Те саме, що середопістя. — Склав я за зиму ще півсотні і так ото в середохрестя подався додому (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 142).