СЕРЕ́ДНИК, а, чол., спец.
1. Назва якого-небудь предмета, розташованого в центрі чого-небудь. Складається [срібний медальйон] з двох восьмикутних бляшок, в центрі яких підняті середники, також восьмикутної форми (Українське золотарство XVI-XVIII ст., 1970, 95).
2. Середній поперечний брусок у віконній рамі або дверях.
3. Пробіл між колонками тексту в газеті, журналі, книжці.