СЕРДИТИСЯ

СЕРДИТИСЯ, джуся, дишся, недок. Бути в стані гніву, роздратування; гніватися. — Тиха [Одарка], як те ягня. Ніколи не чув я од неї недоброго слова, ніколи вона навіть, не сердилась… (Нечуй-Левицький, I, 1956, 61); Мама дуже сердилась на такі непорядки (Панас Мирний, IV, 1955, 336); Я не серджусь на сестричку, Бо вона ще невеличка, Ще не зводиться на ноги, Лиш плазу в до порога (Михайло Стельмах, Живі огні, 1954, 10); Після вчорашнього вони ніби сердились одне на одного і працювали мовчка (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 50);  * Образно. Мало води в Сикавці. А що то тут бував, як ударять дощі, прибуде нараз хвиль із каламутного моря! Ото, мабуть, реве та грав, валить каміння вниз із -висоти, пінячися, сердячися (Гнат Хоткевич, II, 1966, 243).