СЕРДЕНЯТКО

СЕРДЕНЯ́ТКО, а, сер. Пестл. до серденя. Воно так боліло, бідне серденятко, в молоденької дівчини (Борис Грінченко, I, 1963, 266); [Петро:] Я другої не полюбив і любить не буду, Тебе ж, моє серденятко, по смерть не забуду (Іван Котляревський, II, 1953, 37); Усі очі на його обернулися, усі серденятка іздригнулися (Марко Вовчок, I, 1955, 292); Зараз, промовить [Данило] їй: — Ну, ось і я, серденятко (Михайло Стельмах, II, 1962, 149); Поза селом, поза селом Та повезено сіно. А десь мов серденятко Вечеряти сіло (Українські народні ліричні пісні, 1958, 87).