СЕ́РДЕ́ЧКО, а, сер.
1. Зменш.-пестл. до серце 1—3. Бач, в грудях сердечко, неначе пташка, б’ється, І рученьки, і ніженьки тремтять (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 160); Як у гніздечку, так у Максимовім сердечку виплодилась воля (Панас Мирний, I, 1949, 211); — Сестрице Катрусюі сердечко! чого ви сумуєте? (Марко Вовчок, I, 1955, 93); Горобець маленький, а сердечко має (Номис, 1864, № 3323);
// перен. Предмет, річ і т. ін., що має форму серця. Поміж молодою травою, наче хто росою бризнув, ряст цвіли білі квіти, темніли сердечка дикого часнику (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 471);
// Коханий або кохана, Коли б мені новий човник, Та новеє ще й веселечко — Сів би, поїхав на той бережечок, Де дівчина, моє сердечко (Народна лірика, 1956, 194).
Рот (ротик) сердечком — рот, що формою нагадує серце. Личко повне і рум’яне,.. Ротик сердечком, одкритий, І чудові білі зуби (Леся Українка, IV, 1954, 173).
2. Середина, внутрішня частина якогось предмета;
// Графітний стержень олівця; осердя. У правій руці Романа Петровича забігала тоді по полотні якась чи то вуглина, чи оголене сердечко якогось темного олівця (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 75).
3. Внутрішня частина стебла, стовбура або кореня рослин; серцевина. Старе грушеве дерево.. Сучки світяться круглими сердечками (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 205); З хвороб, спричинюваних несприятливими умовами середовища, буряки уражує гниль сердечка (Шкідники і хвороби .. рослин, 1956, 182).
4. Верхівкова брунька у трав’янистих рослин. Розсаду [суниць] садять на таку глибину, на якій вона росла на маточній ділянці, причому стежать, щоб сердечка не були присипані землею (Садівництво і ягідництво, 1957, 249).