СЕПАРА́ТОРНИЙ, а, е.
1. Прикм. до сепаратор;
// Признач. для виробництва сепараторів. Сепараторний цех;
// Признач. для сепарування молока. Прогуркотіла підвода по шляху — то повезли молоко на сепараторний пункт (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 107).
2. у знач. ім. сепараторна, ної, жін. Приміщення, в якому встановлено сепаратор (сепаратори). Вустя саме була з дівчатами в сепараторній, коли її погукали знадвору (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 231); Безперервним потоком іде молоко по гумовому шлангу в центральну магістраль, а звідти трубопроводом — в сепараторну на переробку (Радянська Україна, 29.V 1961, 3).