СЕПАРА́ЦІЯ, ї, жін.
1. техн. Відокремлення однієї речовини від іншої, виділення однієї речовини із складу іншої. В процесі обпалювання і магнітної сепарації [руди] вилучається щонайменше 50—60 процентів миш’яку, який є шкідливою домішкою в руді (Радянська Україна, 11.IV 1961, 3); — Хочемо механізувати переробку й подачу кормів, електрифікувати сепарацію, організувати електродоїння (Спиридон Добровольський, Тече ріка.., 1961, 235).
2. політ. Відособлення, відокремлення від певної держави частини території, заселеної національною меншістю. Політична сепарація.