СЕНТИМЕ́НТИ, ів, мн., розм. Вияв надмірної чутливості. Незламні ми. Без зайвих сентиментів ідем на бій, як наші йшли брати (Володимир Сосюра, I, 1957, 474); Уваги до всього доброго, красивого вділила мати й мені.. І як досадно буває, що таку любов дехто вважає пережитком чи сентиментами (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 10); — Сентименти! — буркнув Михайло, коли ми його наздогнали майже на узліссі. — Бігали прощатись із річкою? (Олесь Досвітній Вибр., 1959, 57).
♦ Розводити (розвести) сентименти — виявляти надмірну чутливість. — Ось вона сидить тут і думає про нас. Не розводьте драм і сентиментів (Юрій Яновський, II, 1958, 162).
СЕНТИМЕНТИ
Тлумачення слова