СЕНТЕНЦІЯ

СЕНТЕ́НЦІЯ, ї, жін. Вислів повчального характеру. Балабуха ще довго виливав свої думи та сентенції, доки його сон не зміг (Нечуй-Левицький, III, 1956, 132); Саадієві слова, чи то будуть сентенції, чи то цілі вірші, не сходять у всіх людей з уст, наче якісь прислів’я (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 237); У короткому вірші мусить обов’язково бути стисла, виразна і викінчена думка: вона мусить стати якимось узагальненням, образом чи бодай маленькою філософською сентенцією (Терень Масенко, Життя.., 1960, 141); Шульга продовжував дотримуватись своєї улюбленої сентенції: «Вчений без власної мислі наче хмара без дощу» (Натан Рибак, Час.., 1960, 734).