СЕМИЛІТОК

СЕМИЛІ́ТОК, тка, чол. і жін., розм. Дитина семирічного віку. В тім селі вдова жила, А у вдови дочка була І син семиліток (Тарас Шевченко, II, 1953, 49); Марта за думками хитає головою, а її найменша дочка — семиліток Варка грається з дітворою коло сусіднього двору (Григорій Косинка, Новели, 1962, 63); Дайте мені на рік дітей-семилітків, байдужих до слова, до краси в навколишньому світі й у самих себе — і вони повернуться до Вас з вогниками думки, глибоко особистими, неповторними (Літературна Україна, 28.IV 1970, 2).