СЕМІНА́Р, у, чол.
1. Форма групових занять із якого-небудь предмета або теми студентів вузів, учнів середньої школи та ін., що відбуваються під керівництвом викладача. Ця думка [про атомну енергію] не покидала Максима увесь день, і коли він сидів на семінарі з вищої математики, і коли розв’язував завдання з математичного аналізу, готуючись до заліку (Натан Рибак, Час.., 1960, 241).
2. Групові заняття, гурток для підвищення кваліфікації, ідейно-політичного рівня. Софії довелося виїхати до Києва на двотижневий семінар агрономів-дослідників (Олесь Донченко, VI, 1957, 380); Нині вживаються заходи, спрямовані на удосконалення програм і поліпшення організації роботи політичних шкіл, гуртків і семінарів (Комуніст України, 7, 1966, 68).
3. заст. Семінарист. Щур молоденький семінар, у його — білі кучерики й карі під чорними бровами очі, і має він до того кінчати цього року семінарію (Степан Васильченко, I, 1959, 228).
4. заст., діал. Школа для народних учителів. — Овва, доходи!! — обізвалася мати. — Хоч би була якою вчителькою при семінарі або сякий-такий титул мала, а то й того нема (Ольга Кобилянська, III, 1956, 141).