СЕМА́НТИКА, и, жін.
1. Значення мовних одиниць — окремих слів, фразеологізмів, складових частин слова тощо. Спільним у семантиці всіх дієслівних утворень є вираження динамічної ознаки у її стосунку до діяча і до об’єкта дії (Сучасна українська літературна мова, I, 1969, 299); Семантика слова — річ нестала. Вона змінюється в часі, не кажучи вже про те, що відбувається зі словом при перенесенні його в іншу мову (Питання перекладу, 1957, 29).
2. Те саме, що семасіологія.
▲ Логічна семантика — розділ математичної та формальної логіки, що вивчає взаємовідношення між виразами мови і позначуваними ними поняттями чи судженнями.