СЕМАФО́Р, а, чол.
1. зал. Сигнальний пристрій на залізничній колії, положення крила або вогні якого показують машиністові, чи вільна колія. Потяг надходив до міста. Пустив семафор його на станцію (Юрій Яновський, I, 1958, 71); Блиснули вогні семафорів іздалеку (Іван Микитенко, I, 1957, 180); Над рейками підвів білосніжне плече семафор (Василь Кучер, Золоті руки, 1948, 221); * Образно. Хороше це, знати повну силу своїх двадцяти трьох років, бачити, як на всіх шляхах для тебе відкрилися семафори, куди хочеш, туди йдеш, і буде удача (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 15); * У порівняннях. Обабіч дороги бовваніли начебто ті самі ферми, заретушовані сивим дощем, з журавлями колодязів, піднятими, як семафори (Олесь Гончар, III, 1959, 182).
2. мор. Спосіб зорової сигналізації, яка здійснюється прапорцями, зміною положення рук;
// Спеціальний апарат, що встановлюється на березі для сигналізації суднам. Береговий семафор.