СЕ́ЛЕЗЕНЬ, зня, чол.
1. Самець качки; качур. В одсвіті зорі пролетів селезень і незабаром упав на воду, де лунко кахкала дика качка (Михайло Стельмах, II, 1962, 335); * У порівняннях. Два човни, як два селезні, тихо полинули по воді (Нечуй-Левицький, I, 1956, 54); Хлопці пірнули, як селезні (Олесь Гончар, III, 1959, 210).
2. розм. Намерзлий візерунок на віконних шибках; лисиця.
3. розм. Розколина на кризі, що утворюється від удару. Дід вибрав чистеньке на льоду містечко, як учеше ковизькою [кийком], — так селезень і вкипів (Словник Грінченка).