СЕКВЕ́СТР, у, чол.
1. юр. Заборона або обмеження, накладене органами державної влади на користування приватним майном. — Отож повинен сповістити вас, що ім’ям імперії на ваш маєток Нурі накладається секвестр (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 424).
2. мед. Ділянка омертвілої тканини, що відділилася від здорової.