СЕКТА́НТ, а, чол.
1. Послідовник певної релігійної секти. Велике враження на сектантів справляють виступи перед ними людей, які порвали з вірою в бога і стали переконаними атеїстами (Комуніст України, 9, 1963, 54).
2. перен. Людина, що керується вузькими груповими інтересами, відзначається догматичними поглядами і переконаннями; учасник секти (у 2 знач.). Догматики і сектанти.. по-начотницькому підходять до марксистсько-ленінського вчення, розглядають його як застиглі, незмінні догми, відірвані від живої дійсності (Комуніст України, 10, 1960, 23).