СЕКРЕТА́РИК, а, чол. Зменш.-пестл. до секретар 1 1;
// ірон. Те саме, що секретар 1 1. Злість стискала долоні у важкі кулаки.. Що він, хлопчак? Мусить питати Чорноуса.. Цей секретарик, мабуть, не знав, хто його рекомендував сюди (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 142).