САТИСФА́КЦІЯ, ї, жін., заст.
1. Почуття приємності; задоволення. Розуміється, більше бажано, щоб свої люди уміли цінити Вас як слід, але деяка сатисфакція мусить бути і в пошані чужих (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 459); Візит в французькій віллі дав повну сатисфакцію його зацікавленню (Іван Франко, VIII, 1952, 89).
2. У феодально-дворянському побуті — утамування почуття образи, перев. у формі поєдинку, дуелі з особою, яка образила. Розлютився [Лобода] за таку ганьбу,.. шукатиме сатисфакції (Іван Ле, Наливайко, 1957, 250).
Дати сатисфакцію — прийняти виклик на дуель.