САТАНИ́НСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до сатана.
Сатанинське навождення див. навождення.
2. перен. Власт. сатані; такий, як у сатани. Всі вони [престолонаслідники] якісь неврівноважені, з якимись сатанинськими вивихами (Юрій Мельничук, Папи.., 1960, 3);
// Сповнений підступності, зла і т. ін. — От, іроди! Яку сатанинську штуку придумали! Певно, спускають воду з ставу, щоб і звідти ударити!.. (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 69); Начебто вгамувались [окупанти].. Мабуть, складають оце освічені їхні офіцери якісь сатанинські плани, міркують, як вкоротити віку Блаженкові та його товаришам (Олесь Гончар, III, 1959, 152); І скільки ще лягло на цій землі безвинних людей від сатанинського союзу хреста і ножа (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 139).
3. перен., розм. Надзвичайно сильний за ступенем вияву. Сатанинське зусилля волі.