САТАНІТИ, ію, ієш, недок., розм. Ставати, робитися дуже злим, лютувати; скаженіти. [Начальник поліції:] Як тебе звуть, питаю? (Не маючи знов відповіді, сатанів). Кажи, йолопе, а то я тобі двадцять п’ять гарячих всиплю! (Леся Українка, IV, 1954, 237); Олександра сатаніла. Її дратувало мовчання Настине (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 72);
// безос. В дворі між тим колобродило і сатаніло, жінки кричали всі разом і сучили на Сергія кулаками, а він спокійно собі походжав по хаті (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 180);
// Виявлятися з великою силою (про бурю, вітер і т. ін.). Він навіть не чув, як буря сатаніла, ревла та свистіла, трохи не звалювала його з ніг (Нечуй-Левицький, I, 1956, 566); Море лютує, стогне, сатанів, зловтішно регоче (Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 98).
САТАНІТИ
Тлумачення слова