САРА́КА, и, чол. і жін., діал. Бідолаха. — У неділю була велика бійка в шинку; багато парубків — здається, що й ти, Юро, сарако, — пішли додому з порозбиваними головами (Іван Франко, IV, 1950, 387); Під кінець служби захрип [дяк], сарака (Гнат Хоткевич, II, 1966, 7); — В чому річ? — поспитав я, здивований, у солдата. — Ведіть мене до штабу! — Не вдавай дурня! Вивертай кишені, сарака! — гукнув осатанілий легіонер (Григорій Косинка, Новели, 1962, 46).
САРАКА
Тлумачення слова