САПЕ́РНИЙ, а, е.
1. Прикм. до сапер;
// Який складається із саперів. Саперна частина, в якій я служив, наводила понтонний міст через Дніпро (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 24); На станції оце зустрів [Савчук] знайомих солдатів з саперного батальйону (Андрій Головко, II, 1957, 439).
▲ Саперний офіцер — офіцер військово-інженерного підрозділу; офіцер, що мав військово-інженерну підготовку. Гостинний граф, з своєї ласки, взяв до себе всіх саперних офіцерів (Яків Качура, II, 1958, 220).
2. Здійснюваний саперами; пов’язаний з військово-інженерними роботами. Ходимо на саперні роботи в окопи (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 205);
// Признач. для виконання військово-інженерних робіт. Іскров дав йому легку саперну лопатку (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 33).