СА́НКЦІЯ, ї, жін.
1. Затвердження чого-небудь вищою інстанцією; визнання законності чогось. Володимир без санкції патріарха призначив главою руської церкви корсуньського священика Анастаса, який провадив незалежну від Візантії політику (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 496); В керівництві університету появилася нова особа — політичний комісар на правах першого проректора, без санкції якого накази ректора не мали сили (Федір Бурлака, М. Гонта, 1959, 32);
// Дозвіл, схвалення. Вона керувала господарством цілком самостійно і від чоловіка ніякої санкції на свої плани не потребувала (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 150); Самійло Овсійович і думки, мабуть, не припускав, що Ігор насмілився приїхати без батькової санкції (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 292).
2. юр. Заходи впливу, покарання за порушення закону. Кримінальна санкція;
// У міжнародному праві — заходи впливу щодо держави, яка порушила міжнародну угоду. Всім відомо, що ізраїльські війська припинили воєнні дії тільки після.. того, коли Ізраїль дістав тверде і рішуче попередження про застосування санкцій (Радянська Україна, 12.VI 1967, 1).
3. ек. У кредитних відносинах — заходи впливу, застосовувані банком до порушників фінансової, касової, розрахункової або кредитної дисципліни. Кредитна санкція.