САМОЗРЕ́ЧНИЙ, а, е. Те саме, що самозречений. Гриня відкривав собі Тамару у її справжності, в її самозречній подружній вірності і не раз тепер себе ловив на тому, що йому хочеться бачити її (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 120).
САМОЗРЕЧНИЙ
Тлумачення слова