САМОЖЕРТО́ВНИЙ, а, е.
1. Здатний пожертвувати собою, своїми власними інтересами для блага інших. Саможертовна людина.
2. Сповнений самопожертви (про дії, вчинки). Мабуть, ото й буде ідеальне суспільство майбутнього, коли потребою для кожної людини стане робити для іншої тільки щось добре, приємне, корисне, може, навіть саможертовне (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 182).