САМОЗБЕРЕ́ЖЕННЯ, я, сер. Прагнення зберегти своє життя, застерегти себе від загибелі. Інстинкт самозбереження дав чіпкість його рукам, і незабаром він уже був під мостом, спускався задиханий кудись вниз по бантинах (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 152); У природі відомий закон самозбереження істоти від загину (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 6).
САМОЗБЕРЕЖЕННЯ
Тлумачення слова