САМОВИ́ДЕЦЬ, дця, чол. Те саме, що очевидець. Про опришків знав [Василь] багато, оповідав про деяких як самовидець (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 44); Підле вбивство парламентерів викликало хвилю гніву й обурення серед наших військ. Самовидці їхньої смерті — бійці-передовики — похмуро поглядали з-під вушанок на чуже безкрає місто (Олесь Гончар, III, 1959, 237); Вежі Кремля, самовидці століть, Вчувають стрімкі й гордовиті, Як серце солдатське в строю стукотить (Микола Бажан, Роки, 1957, 256).
САМОВИДЕЦЬ
Тлумачення слова