САМОВО́ЛЕЦЬ, льця, чол.
1. Людина, яка діє на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших; свавілець. Лихе життя із тими самовольцями (Марко Вовчок, I, 1955, 184).
2. Людина, яка діє, робить що-небудь без дозволу. Кинувся [козак Мамарига] до дверей, — заперті двері.. Просився, просився, — не відчиняють. Узяв тоді двері виставив і увійшов у хату… Лежить чоловік на печі: — Що ти за самоволець, що прийшов до мене та двері виставив? (Українські народні казки, легенди.., 1957, 208).