САМОВІДДА́ЧА, і, жін. Цілковита віддача всіх своїх сил, знань, здібностей. Коли маєш дар, успадкований від матері, від рідної пісні, від народу, то обов’язок твій — народові його й повернути! З повною самовіддачею, ще в більшій довершеності почуття й мислі… (Олесь Гончар, Циклон, 1970, 108); Справжнє мистецтво вимагає від художника великої моральної і духовної самовіддачі (Мистецтво, 2, 1967, 11).
САМОВІДДАЧА
Тлумачення слова