САМОВДОВО́ЛЕНО. Присл. до самовдоволений. — Ну, це справа безнадійна, — сказав Гудзій самовдоволено. — Вимога цілком законна! — почулись голоси з залу (Андрій Головко, II, 1957, 547); Боженька, здавалося, самовдоволено посміхався собі в бороду (Олесь Донченко, III, 1956, 24).
САМОВДОВОЛЕНО
Тлумачення слова