САМОУПРА́ВСТВО, а, сер. Порушення законного порядку при вирішенні певних справ; прояв особистої сваволі. Цариця Марія Нага була пострижена в монахині, її родичі й багато угличан були заслані за самоуправство й бунт (Історія СРСР, I, 1956, 152); Добре бачить [Катря], як гніваються на неї батько з матір’ю за таке самоуправство (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 350).
САМОУПРАВСТВО
Тлумачення слова