САМОТУЖКИ, присл. Без сторонньої допомоги, керівництва, підтримки і т. ін.; самостійно. Статуї великі, запрігшись, возить [раб] самотужки (Леся Українка, I, 1951, 253); Дядьки притягли її сюди самотужки: поранених коней довелося випрягти (Олесь Гончар, II, 1959, 29); Тут його Олександр зняв з коня і допоміг дійти до ліжка, бо самотужки він уже не міг і кроку ступити (Володимир Гжицький. Чорне озеро, 1961, 268); Лариса Петрівна не вчилася в школі, вона самотужки здобула різнобічну освіту (Літературна Україна, 19.III 1963, 2).
САМОТУЖКИ
Тлумачення слова