САМОСТРІЛ а, чол.
1. Старовинна зброя — лук з прикладом і спусковим механізмом для метання стріл і каміння. Здалека вже чула [бабуся] гук гармат і свист самострілів (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 183);
// Дитяча іграшка у вигляді такої зброї. Діти пані Баличиної вигадали чудову гру: вони засіли на дубі, в глибині саду, і відстрелювалися з іграшкових самострілів від інших дітей (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 104).
2. Пристрій особливої будови, за допомогою якого полюють на звірів. — А ще як полюють на вовків? — спитав хлопець. — Завтра побачиш. Будемо ставити самостріли (Іван Багмут, Щасливий день.., 1959, 170).
САМОСТРІЛ 2, а, чол. Солдат, що навмисне поранив себе. Не поранений, а самостріл він. Перепанікував, розгубився і бахнув сам себе десь у кущах в руку (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 160).