САМОСТІЙНО

САМОСТІЙНО, заст. САМОСТАЙНО. Присл. до самостійний, самостайний. Поза межами статті 14 Конституції СРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка здійснює державну владу самостійно, зберігаючи повністю свої суверенні права (Конституція УРСР, 1969, 6); Радянська влада робить усе, щоб жінка самостійно вела свою пролетарську соціалістичну роботу (Ленін, 37, 1973, 178); З дванадцяти років Петро звик улаштовувати своє життя самостійно, далеко від сім’ї (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 7); Обридло Жабам, як на гріх, В болоті жити самостайно; Ніхто їх не чіпав, дурних, Жили, плодилися, звичайно… Та ні, ще треба, мов, не так, І заходились: «Квак та квакі» (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 122); В бою Козакову здебільшого доводилось діяти цілком самостійно, і в таких випадках він, не вагаючись, приймав потрібні рішення (Олесь Гончар, III, 1959, 431).