САМОСПОСТЕРЕ́ЖЕННЯ, я, сер. Спостереження за самим собою, своїм станом, за своїми думками, почуттями та ін.; аналіз власного душевного життя. Ця риса духовного розвитку підлітка — самооцінка, самовираження, самоспостереження, самовиховання — є разом з тим причиною ряду суперечливих явищ, які завдають багато тривог батькам і вчителям (Наука і життя, 12, 1968, 18);
// Таке спостереження як метод психологічного дослідження. Недостатній розвиток чи порушення того або іншого механізму пам’яті можна виявити шляхом самоспостереження (Вечірній Київ, 9.XII 1968, 3); Лише окремі радянські психологи розглядають самоспостереження як метод наукового вивчення психіки людини і ставлять його поряд з іншими методами цього вивчення (Радянська психологічна наука.., 1958, 376).
САМОСПОСТЕРЕЖЕННЯ
Тлумачення слова