САМОПРИ́МУС, у, чол. Примус самого себе. Формування людської волі неможливе без самопримусу, бо воля і є здатність переборювати безпосередні жадання і підпорядковувати свою діяльність розумним цілям (Наука і життя, 5, 1971, 36).
САМОПРИМУС
Тлумачення слова