САМОПРА́ВЕЦЬ, вця, чол. Людина, яка діє, поводиться самовільно, порушує законний порядок, вирішуючи які-небудь справи; свавілець. Молодий баштанник був собі чоловік веселий та гордий та щасливий та немилостивий — себелюбець і самоправець (Марко Вовчок, I, 1955, 309).
САМОПРАВЕЦЬ
Тлумачення слова