САМООСВІ́ТА, и, жін. Здобуття знань самостійним навчанням поза навчальним закладом, перев. без допомоги вчителя. Не були це [громади в гімназіях] навіть гуртки для самоосвіти; збиралися там, декламували вірші Шевченка (Іван Франко, XVI, 1955, 162); Треба було якоїсь систематики в самоосвіті (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 229); Центр ваги в політичній освіті все більше переноситься на політичну самоосвіту і, насамперед, на семінарські форми навчання (Комуніст України, 4, 1961, 72).
САМООСВІТА
Тлумачення слова